У найближчих планах співачки виконання експресивної партії Тоски з однойменної опери Дж. Пуччіні.
... А колись про театр навіть не мріялося. Навчалася у Київській консерваторії у класі народної артистки України Зої Христич, виступала солісткою у хорі Віктора Іконника, який тоді багато концентрував. Співали навіть "крамольну" музику: духовні твори, хори А. Шенберга - визнаного на той час "формаліста". Саме на цих концертах у 1979 році головний диригент столичної опери Стефан Турчак почув 5-курсницю консерваторії Лідію Забілясту і запропонував їй виконати в Київській опері партію Оксани в "Запорожці за Дунаєм" С. Гулака-Артемовського.
Напередодні дебюту співачка застудилася, але відмінити виставу не дозволила. Взяла термос із гарячим чаєм, сховала у декорації-хатинці, і коли відчувала, що зовсім втрачає голос, непомітно робила кілька ковтків. Так перемогла саму себе. Про успішний дебют з радістю повідомила батькам, які жили у селі Олено-Косогорівка Кіровоградської області, де вона й народилася.
Батьки змалку помітили музикальність старшої доньки (в родині дітей було четверо), купували платівки, що з'являлися у сільському магазинчику. Дівчинка брала участь у гуртках художньої самодіяльності. Після восьмого класу вступила без музичної підголтовки на диригентсько-хоровий відділ Кіровоградського музучилища. Спочатку було дуже важко, бо за перший курс довелося освоїти програму, яку діти в музичній школі вивчають за сім років. Навіть іноді хотілося кинути навчання. Але на другому курсі викладачі підтримали талановиту і наполегливу дівчину.
...У 1978 році Лідія Забіляста стала лауреатом першої премії на Республіканському конкурсі імені М. Лисенка, а у 1979 році отримала другу премію (першої нікому не присудили) на Всесоюзному конкурсі вокалістів імені М. Глінки. Через рік роботи в Київській опері (у 1980 році) її відібрали серед багатьох співаків для стажування в Італії - у знаменитому театрі "Ла Скала".
Відтоді минуло чимало часу, та Лідія Забіляста і тепер з вдячністю згадує своїх італійських педагогів, серед яких всесвітньо відома Дж. Сіміонато. Аби нічого не забути, Лідія записувала уроки майстрів вокалу на аудіокасети, до яких часто звертається і сьогодні. І, наче живий, постає перед очима знаменитий Дзефіреллі - він тоді приїхав й "Ла Скала" ставити "Сільську честь" П. Масканьї та "Паяців" Р. Леонкавалло. Зринає у пам'яті і магічна атмосфера оточення великих співаків, адже пощастило вживу почути Пласідо Домінго, Мірелу Френі, Оолену Образцову. І не лише під час виступів, але й на репетиціях, що допомагало вчитися, набувати майстерності і слідкувати за їхнім творчим процесом.
В Італії Лідія Забіляста виступала на Малій сцені "Ла Скала", а напередодні від'їзду додому відбувся її концерт у Пармі. Тоді й запропонували залишитися в Італії. Концерт відбувся ввечері, а вранці Лідія вилетіла до Москви. Ніколи не думала, що більше Італію не побачить. Відтоді тільки-но поставало питання про гастролі до цієї країни - вона ставала невиїзною.
Після повернення з Італії Лідія Забіляста одразу ж взяла участь у Московському міжнародному конкурсі ім. П. І. Чайковського, зруйнувавши всю стратегію журі. На конкурсах ще до їх закінчення часто вже відомі імена можливих переможців. Та ось з'явилася співачка, котра примусила забути про всі прогнози. Голосування було відкритим, а журі складалося на дві третини з міжнародних представників, котрі голосували по честі. Лідія Забіляста стала лауреатом першої премії.
У Національній опері України співачка виконала близько тридцяти провідних партій: Тетяна в "Євгенії Онєгіні" та Ліза в "Піковій дамі" Чайковського, Мімі в "Богемі" та Чіо-Чіо-сан в "Мадам Баттерфлай" Пуччіні, Недда в "Паяцах" Леонкавалло, Марильця в "Тарасі Бульбі" Лисенка, Маргарита в "Фаусті" Гуно... Проте найбільше її приваблювали ролі драматичні. З плином часу це відчувалося все сильніше. Нещодавно відбувся сольний концерт, у якому Лідія Забіляста виконувала твори П. Чайковського. Зовсім по-новому зазвучала Ліза в "Піковій дамі". Якщо раніше ця героїня в інтерпретації співачки була більш ліричною та просвітленою, то сьогодні з'явилася драматична напруга, біль, відчуття невідворотності, що проймає один з останніх творів композитора. Навіть голос звучить по-іншому - більш насичено, могутньо, соковито.
Лідія Забіляста не тільки озвучила, а й зіграла роль Ганни у художньому фільмі "Спокута" за мотивами опери М. Вериківського "Наймичка". Тут розкрився її акторський талант, особливо вражала вона в сцені смерті Ганни. Тож, якої майстерності вимагає її виконання, щоб уникнути оперної умовності, наблизити глядача до реальних переживань героїні і примусити страждати разом з нею.
Лідія Забіляста відома і як камерна виконавиця, у репертуарі якої перлини світової класики, національна класична та сучасна музика, рідко виконувані мініатюри. До речі, вокальний цикл М. Таривердієва "Акварелі" на вірші середньовічних японських поетів записаний лише у виконанні Лідії Забілястої. Цей цикл увійшов до щойно виданого компакт-диску співачки "У полоні музики". А українські народні пісні можна почути на аудіокасеті "Лідія Забіляста. Зачарована піснею". Ще вийшла друком книга Г. Конькової про співачку, яка побудована у формі діалогу автора з Лідією Леонідівною, де простежується її творчий та життєвий шлях, погляди на мистецтво, на історію культури та оперне виконавство. Окрім фотографій артистки в житті та на сцені, афіш, документів, нагород, у книзі привертає увагу графіка І. Балюри (до речі, касета та компакт-диск оформлені малюнками цієї ж художниці).
Не змогла артистка у свій ювілей не відвідати батьківщину - Кіровоградщину. Там вона виступила в обласній філармонії з сольним концертом, перед яким відбулося відкриття виставки, присвяченої творчості Лідії Леонідівни.
Ми радіємо її мистуцтву, котре дарує нам хвилини щастя. І сумуємо разом з нею, коли читаємо у "Діалогах" зі співачкою: "Якби ви писали статтю про Лідію Забілясту, як ви її назвали б ? - "Непроспіване"...
